Чи є в Україні якісний цемент?

Ринок будівництва в Україні набуває постійного розвитку. Всі супутні галузі мають триматися на відстані простягнутої руки та навіть йти на випередження. Цементна галузь в цій історії грає роль не тільки надійного партнера, але й має фундаментальну залученість до всіх процесів, а саме – вплив на вартість квадратного метру житлової та комерційної нерухомості, будівництво об`єктів національної інфраструктури, суттєвий вплив на загальну економіку держави. Але, будучі майже стратегічним матеріалом, навколо цементу киплять пристрасті – політичні та економічні, що суттєво впливає на розвиток всієї галузі.

Цемент як основа

Цемент є основою для будь якого будівництва. Саме від його якості залежить міцність майбутньої споруди та загальне ціноутворення. Україна виробляє достатню кількість власного цементу, щоб забезпечити заплановані обсяги будівництва, але місця на ринку вистачає всім – потреби зростають кожного року. Вітчизняні виробники мають відповідні потужності для виробництва цементу різних видів: портландцемент, шлакопортландцемент, цемент глиноземистий та інше. Перевагою для українських виробників є достатні джерела власної сировини, що робить український цемент конкурентним як за ціною, так і якістю.

Дещо новий напрямок, який дає перспективний розвиток українським виробникам цементу – будівництво цементобетонних доріг. Цю частину державної програми розвитку інфраструктури підтримує цементна галузь і, власне, Асоціація «УКРЦЕМЕНТ». Це сучасний виклик для всієї галузі, який прийнятий та буде виконаний. Побоювання, що власного цементу не вистачить, не має нічого спільного з реальністю, бо українські підприємства працюють зараз лише на 80% своїх потужностей, що достатньо для будівництва нерухомості та інших об`єктів в будь-яких масштабах.

Обсяги будівництва

Щоб зрозуміти про які масштаби йде мова, наведемо офіційні цифри Державної служби статистики: «Обсяг виконаних будівельних робіт в Україні в 2019 році збільшився на 20% в порівнянні з 2018 роком, при цьому зростання показника в 2018 році в порівнянні з 2017 роком за новими даними складає 8,5%. В грудні 2019 обсяг виконаних будівельних робіт зріс на 6,8% в порівнянні з груднем 2018 року, тоді як в порівнянні з листопадом 2019 показник збільшився на 33,9%».

За даними Держстату, в 2019 році зростання обсягу будівельних робіт спостерігалося у всіх категоріях будівництва. У житловому секторі зростання склало 3%, в нежитловому - 27,4%, в інженерному - 23,3%. У 2019 в порівнянні з попереднім роком збільшення обсягів будівельних робіт зафіксовано в 22-х областях України і в місті Київ: найбільше зростання зазначеного показника спостерігалось у Вінницькій (на 76,3%, до 10,2 млрд грн.), Чернігівській (на 51,8%, до 1,8 млрд. грн.) і Миколаївській (на 45,1%, до 4,2 млрд. грн.) областях. У Києві зростання обсягів будівельних робіт в 2019 році збільшилось на 24% - до 41,2 млрд. грн.

Житлове будівництво

Важливе джерело розвитку та росту галузі – житлове будівництво. Ще п`ять років тому спостерігався бум на інвестування в житлову первинну нерухомість, і забудовники активно нарощували темпи. 2019 рік вніс деякі корективи в ці процеси і зараз, наприклад, по місту Києву існує тенденція спаду будівництва. Але загалом по Україні за рахунок областей будівництво житла все ж зростає. Потрібно підкреслити, що частка саме будівельних матеріалів при розрахунку собівартості квадратного метра житла становить 15%, і до двох відсотків цього показника складає вартість цементу.

Українські виробники цементу

На відміну від будівництва асфальтобетонних доріг, для чого необхідні великі обсяги імпортного бітуму, у будівництві доріг з цементобетону, а також в житловому та комерційному будівництві, майже на 80% використовуються матеріали українського виробництва, що робить бюджетування передбачуваним і полегшує тендерні процедури.

Цемент в Україні сьогодні виробляють чотири великі компанії повного циклу:  ПрАТ «Івано-Франківськцемент», ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» (Здолбунівський та Ольшанський цементні заводи),  ПАТ «Подільський цемент» (входить до групи CRH), ПрАТ «Миколаївцемент» (входить до групи CRH), ТОВ «Цемент» (входить до групи CRH), ПрАТ «Кривий Ріг Цемент».

Кожна з таких компаній – це тисячі робочих місць, соціальні гарантії та стабільність розвитку регіонів. Цемент, з якого будується майже все, є фундаментом і для економічного зміцнення держави. Україна має унікальну базу  власної сировини, що робить виробництво стійким та добре контрольованим на всіх етапах повного циклу – від розробки кар’єрів до випалу клінкеру в обертових печах та помелу клінкеру в цемент. На відміну від нафтопродуктів, цемент це те, що може повністю вироблятись в межах країни, забезпечуючи інші галузі продукцією внутрішнього виробництва. Про це кажуть і самі цементники, і економісти, що знайомі зі специфікою галузі. Також про це свідчать офіційні дані: Державна служба статистики України повідомила, що у 2019 році цементні підприємства України випустили 9,1 мільйонів тонн цементу, а кожна тонна – це заробітна плата тисячам працівників, податки, що йдуть до місцевих бюджетів, а також податки на додану вартість, що йдуть до загального бюджету країни.

Державна підтримка та конкуренція

Більш, ніж 50% собівартості виробництва цементу складають енергоносії, а їх вартість – це та тема, що балансує між політикою та економікою, і в окремих випадках вимагає серйозної уваги з боку держави.

Конкуренція на ринку цементу з іноземним виробниками, а саме Росії, Молдови та Білорусі, має в своїй основі саме «політичну» вартість енергоносіїв, часто суттєво занижену владою цих держав з метою підтримки власних виробництв. Така конкуренція дійсно гальмує розвиток цементної галузі в нашій країні, деформуючи ціноутворення на ринку до рівнів, коли виробництво в Україні стає невигідним, особливо для міжнародних компаній, які працюють на багатьох ринках світу. Як відомо, у питаннях інвестицій вони завжди мають вибір, і роблять його на користь того ринку, де гроші їх акціонерів працюватимуть краще.

На жаль, нашій державі довелось пройти через такий досвід на практиці. Дуже неприємною для України репутаційною втратою і небезпечним, зокрема, для цементної галузі прецедентом останніх років стало рішення німецького цементного гіганта Хайдельбергцемент про вихід з українського ринку, прийняте наприкінці 2018 року. Це другий випадок виходу великої міжнародної цементної групи після рішення французької Лафарж про припинення цементного бізнесу в Україні у 2013 році. Ймовірно, це стало червоним сигналом, після якого запрацювала державна машина захисту національного виробника і тому й були  запроваджені антидемпінгові мита для імпорту з тих ринків, звідки йшов найбільший ризик деформації конкурентного поля в Україні  з огляду на різницю становища виробництв в питаннях державного субсидування чи «політичного» ціноутворення на енергоносії.  

При цьому ринок України залишився відкритим для імпорту. Все більше цементу надходить з Туреччини, Литви та інших країн, які почали активно освоювати український простір з кінця 2019 року. Розуміючи потенційні обсяги імпорту з Туреччини, які в 10 разів переважає Україну за встановленими потужностями з виробництва цементу, важко навіть уявити те становище, у якому б опинилися українські цементні компанії, якби не було мит на імпорт Росії, Білорусі та Молдови. Можна лише здогадуватись про ймовірне рішення у цій ситуації двох інших міжнародних цементних компаній, які ще працюють на українському ринку.

Нагадаємо, що такі методи, як загороджувальні антидемпінгові мита, є стандартною світовою практикою, що дозволяють залучати довгострокові інвестиції в розвиток власних галузей та дає кращі можливості національним виробникам. 

Головним завданням для держави у цих питаннях є створення привабливого інвестиційного клімату, базованого на принципах чесної конкуренції, відсутності впливу на бізнес з боку політики і тим більше з боку окремих політиків. У всьому світі інтереси національного виробника є пріоритетними для держави, Україна не може бути винятком в цьому питанні.

Екологічні стандарти

Конкурувати у сучасному світі стає все важче. Для сучасного виробника це вже не тільки якість продукції, але й відповідність новим екологічним стандартам. Світ споживає все більше, але що далі – тим частіше з оглядом на екологію.  Вуглецевий слід – це нова реальність кожного виробництва, тим більше такого наукоємного та енергоємного, як цементного. Екологічність виробничого процесу потребує не тільки додаткових капітальних вкладень, але й високих вимог до навчання персоналу новим технологіям. Постійне збільшення штрафів за негативний вплив на навколишнє середовище, динамічні зміни ринку та майбутні законодавчі новації роблять економічно доцільними збільшення інвестицій в модернізацію та екологізацію виробництв і саме це відбувається з цементними заводами. Європа зробила екологію темою номер один у діалозі держави з бізнесом, і цього ж вимагатиме від України. Важливо, що українська цементна галузь може вести цей діалог на мові Європи, і готова бути опорою для держави  і в питаннях переходу на європейські стандарти виробництва, і в питаннях екологічної  відповідальності і гідного корпоративного громадянства.    

Багатомільярдні інвестиції цементних компаній у виробництво та модернізацію, тисячі робочих місць, соціальні програми, поступова та логічна політика в питаннях переходу на європейські норми, впровадження сучасних технологій, контроль якості та дотримання екологічних стандартів – це важливий актив, цінний для будь-якої держави. В України він є.